Среда, 22.05.2019, 01:42
По ту сторону закона...
Главная Регистрация Вход
Приветствую Вас Гость | RSS
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
Модератор форума: Зараzzа, Ромина  
Форум » Колонии и тюрьмы Украины » Киевская область » Киевский Следственный Изолятор № 13 (Лукьяновское СИЗО)
Киевский Следственный Изолятор № 13 (Лукьяновское СИЗО)
РоминаДата: Воскресенье, 16.01.2011, 23:00 | Сообщение # 1
корону поправлять не стану, нимбу не мешает!
Группа: Модераторы
Сообщений: 384
Награды: 14
Репутация: 15
Статус: нет на месте
Страна Украина
Область Киевская область
Город Киев
Район Шевченковский
Адрес ул. Дегтяревская, 13
Телефон (044) 483-79-27

Добавлено (16.01.2011, 23:00)
---------------------------------------------
Лукьяновская тюрьма (Лукьяновский тюремный замок, Лукьяновский СИЗО, Лукьяновка) - в настоящее время Следственный изолятор N13 Киева.

Тюрьма состоит из нескольких корпусов, основное здание построено в 1859-1862 гг по проекту губернского архитектора Н. Иконникова. Официально Лукьяновский тюремный замок начал работать с 1863 года. В царские времена тюрьма считалась образцовым учреждением, на ее территории существовала тюремная церковь, в которой в советские времена были тоже сделаны камеры, в 1864-м построили также еврейскую молельню. Другие корпуса были достроены протяжении последней трети XIX века.
Согласно отчету по Главному тюремному управлению Министерства внутренних дел Российской империи за 1899 год, по «пропускной способности» наряду с двумя Петербургскими, Московской, Владимирской тюрьмами входила в десятку лидеров своей отрасли. Камерных помещений в тюрьме было на 595 мест, из коих 46 камер для одиночного содержания, по состоянию на 1 января 1900 числилось 904 арестанта.

В Лукьяновской тюрьме 12 мая 1881 родился Александр Александрович Богомолец, впоследствии 7-й президент АН Украины (1930—1946), вице-президент АН СССР (6 мая 1942 — 23 мая 1945) и АМН СССР (1944), лауреат Сталинской премии.

На 1900 год тюрьма состояла из 10 каменных зданий различного назначения. В тюрьме существует система подземных туннелей - переходов между следственным корпусом, старой и новой частью тюрьмы. Внутри тоннели перекрываются многочисленными металлическими дверями с замками и специальной сигнализацией. В предвоенные годы здесь была расположена тюрьма ОГПУ МВД СССР. В то время в тюрьме находилось более 25,000 заключенных.

Корпуса СИЗО имеют особые названия. Самый старый корпус называется "Катенькой". Существует легенда, что этот корпус построили при Екатерине II. В этом корпусе находится пост № 5, где содержатся ПЖ (лица которые осуждены на пожизненное заключение). Рядом находятся камеры, в которых содержали и содержат ВИП арестантов. Второй старый корпус называется "Столыпинка". Этот корпус построен во времена Столыпина. К этому корпусу в советское время пристроены два корпуса "Брежневки", и "Кучмовка" во времена уже президента Кучмы. В отличие от камер Катеньки и Столыпинки, камеры в Брежневке и Кучмовке меньшие по размерам и имеют низкий потолок. Окна Столыпинки и Кучмовки видно из-за забора. Существует отдельный корпус «Малолетка», хотя старожилы называют его «Сталинка». Из названия корпуса понятно, что там находится молодежь, точнее "несовершеннолетние арестованы лица". Также есть отдельный корпус ЖК (женский корпус) и «Больничка». Транспортирование арестованных, осуществляется подземными ходами. Также существует и "привратка", очень маленькие комнаты без окон и сильно задымленные сигаретами, где находятся все кто попадает в СИЗО и ждет очереди, когда его переведут в камеру, а также те, которые этапируется на суд или следствие. Также существует отдельное помещение, для лиц прислуги из числа осужденных. Оно расположено отдельно от других корпусов СИЗО.

Существуют также "дворики для прогулки, специально оборудованные помещения для прогулок арестованных на свежем воздухе. Часть "двориков" находится во внутреннем периметре, а часть на крыше Столыпинки и Малолетки. Официально не числятся, но реально существуют камеры для "обиженного" (лиц которые с точки зрения преступного мира считаются изгоями), "БС" (для сотрудников органов МВД, СБУ и других органов, которые находятся под арестом), "тубики" (для больных туберкулезом), "дура" (для психически больных). Существует баня, "ларек", библиотека. Есть и церковь в помещении блока для обслуги.

Лукьяновская тюрьма значится памятником истории в «Своде памятников истории и культуры».


 
РоминаДата: Понедельник, 17.01.2011, 12:19 | Сообщение # 2
корону поправлять не стану, нимбу не мешает!
Группа: Модераторы
Сообщений: 384
Награды: 14
Репутация: 15
Статус: нет на месте
В 2008 году Лукьяновской тюрьме исполнилось 145 лет. Сейчас она упрятана за послевоенными пятиэтажками, и не каждый прохожий возле станции метро укажет дорогу к ее проходной. Но в имперские времена тюрьма монументально возвышалась над лукьяновской застройкой и громко именовалась "Лукьяновский тюремный замок". Старый корпус тюрьмы, построенный в 1863 году губернским архитектором Михаилом Иконниковым, прекрасно сохранился и используется по назначению. "Тюремный замок" считался образцовым учреждением. Здесь были открыты православная церковь святого Иова, а также еврейская молельня. При желании узники могли даже послать на волю открытку с видом на свое временное пристанище, выпущенную киевским издательством Рихерта.

Если перечислить всех известных людей, чей жизненный путь хоть раз пересекся с Лукьяновской тюрьмой, то наберется не одна сотня громких имен. Недаром в "Своде памятников истории и культуры" этот объект значится памятником истории. Революционеры и оппозиционеры всех поколений, члены многих правительств, жертвы царских и советских репрессий... В период с 1897 по 1902 год здесь содержались члены Киевского "Союза борьбы за освобождение рабочего класса" во главе с Моисеем Урицким. Софья Богомолец, бывшая членом этой организации и поставившая перед собой цель свергнуть самодержавие путем террора, родила в Лукьяновской тюрьме сына Александра, который позднее стал президентом Академии наук УССР.

Прикрепления: 3039393.jpg(12.5 Kb)


 
РоминаДата: Понедельник, 17.01.2011, 12:30 | Сообщение # 3
корону поправлять не стану, нимбу не мешает!
Группа: Модераторы
Сообщений: 384
Награды: 14
Репутация: 15
Статус: нет на месте
В 1904 году в Лукьяновской тюрьме содержались Мария и Анна Ульяновы (сестры Ленина), а затем и его брат Дмитрий Ульянов. После Октябрьской революции в Киевской тюрьме сидел премьер-министр Украинской Народной Республики, писатель Владимир Винниченко. В советское время отсюда этапом пошли в лагеря Вячеслав Чорновил, Левко Лукьяненко, Василь Стус. Интересно, что Лукьяновский изолятор стал рекордсменом по строгости охраны заключенных. За почти полтора века в тюрьме произошло лишь два побега! Первый - легендарный, когда в 1902 году из "Лукьяновки" бежали 11 агентов газеты "Искра" во главе со знаменитым революционером Николаем Бауманом. Историки свидетельствуют, что период начала XIX века отличался самыми вольными нравами среди заключенных. Начальник губернской жандармерии генерал Новицкий насажал полную тюрьму "политических", хватая направо и налево участников подозрительных собраний. Многих приходилось вскоре выпускать, среди них была масса молодых интеллигентов, детей важных родителей. Надзиратели не рисковали связываться с заключенными: мало ли на какие неприятности можно потом нарваться? В результате внутри тюремных стен царила полная свобода, камеры были открыты настежь, и "политические" ходили друг к другу в гости, читали соседям лекции или гуляли во дворе. Доходило до того, что советский нарком просвещения Анатолий Луначарский, отсидевший здесь полтора месяца в 1900-м, требовал от надзирателя... запереть его в камере от незваных гостей: "Я в одиночном заключении, могу же я хоть немножко побыть один и почитать!"

Вот и доигрались либеральные тюремщики до того, что 11 политических заключенных, нейтрализовав охрану, бежали из своих камер. Перебравшись в Швейцарию, большевики направили в Киев телеграмму: "Все вместе мы празднуем удачный исход нашего побега в ресторанчике у Рейнского водопада, о чем посылаем телеграфное извещение за всеми нашими подписями генералу Новицкому". Только тогда своеобразному режиму был положен конец.

Второй побег не включен в учебники истории, поскольку ничего славного в нем не было. В 80-х годах прошлого века криминальный авторитет Владимир Никуличев по прозвищу Пуля подпилил решетки в своей камере и, воспользовавшись невнимательностью надзирателей, выбрался на улицу. В 1992 году он погиб в автокатастрофе. И наконец, в 2004 году произошла попытка побега, о которой руководство СИЗО предпочло бы и вовсе молчать: двое преступников пытались выбраться из тюрьмы с помощью... сотрудницы изолятора. 37-летний рецидивист-"пожизненник", по его словам, поймал милашку на крепкий крючок любви. Он звонил из камеры по мобильному телефону. (Кстати, начальник тюрьмы рассказал, что недавно для Лукьяновского СИЗО закупили оборудование для глушения разговоров по мобильному.) Писал записочки, которые передавал в окно "кормушки": "Милая моя! Я увезу тебя на далекие острова под пальмы, где мы будем поедать горы фруктовых салатов с клубнично-ванильным мороженым, запивая шампанским". И замужняя 39-летняя женщина, воспитывающая маленькую дочку, купилась на эти сладкие слова! Она передала осужденному пистолет ТТ и нож.

Двое соседей по камере, ранив инспектора-кинолога, взяли в заложники охранника и вырвались во двор, но, убедившись, что не в состоянии перемахнуть через высокую опутанную проволокой стену, сдались. Для пожизненных заключенных (за попытку побега приговоренным добавили дополнительно по 12 и 13 лет лишения свободы) ничего не изменилось. Их пособнице, инспектору СИЗО, дали семь лет заключения.

Прогулка по СИЗО казалась увлекательной и даже приятной - интересно ведь все посмотреть, зная, что через час выйдешь отсюда! Но, вновь оказавшись возле ворот тюрьмы, я почувствовала неожиданную сильную усталость. "Аура здесь такая, - пояснил Балдук. - На самом деле в тюремных стенах никому не хорошо..."

Из известных политических деятелей в тюрьме сидели в 2001 году лидер БЮТ Юлия Тимошенко, в 2007 году несколько дней - бывший министр транспорта Николай Рудьковский.

На спецпосту "Лукьяновки" бывали и "громкие" фигуранты: профессиональный киллер Суворин (на счету которого 18 убийств, в том числе убийство Теймураза Савлохова, брата известного криминального авторитета Солохи), серийный маньяк Анатолий Оноприенко (застреливший 52 человека, в том числе 11 детей).

Прикрепления: 0831856.jpg(12.8 Kb)


 
РоминаДата: Понедельник, 17.01.2011, 13:57 | Сообщение # 4
корону поправлять не стану, нимбу не мешает!
Группа: Модераторы
Сообщений: 384
Награды: 14
Репутация: 15
Статус: нет на месте

Добавлено (17.01.2011, 13:57)
---------------------------------------------
Київський слідчий ізолятор

4050 м. Київ, вул. Дехтярівська, 13, (044) 483-79-27

Київський слідчий ізолятор - початково у XVIII столітті Київська тюрма знаходилась на території оборонного спорудження та Печерської фортеці і називалась Київським тюремним замком.

Однак, у квітні 1827 року Московський головнокомандуючий при огляді в Києві державних споруд знайшов тюремний замок тісним та потребуючим розширення, звіривши плани наявного тюремного замку з нормальними планами, виявив, що у Київській тюрмі є можливість розмістити лише до 90 осіб, а не 340 ув'язнених, які знаходилися в споруді під час огляду.

Далі говорилось, що: "Полезнее будет вьістроить новий тюремний замок сообразно цели, назначению и настоящим требованиям". Цей висновок підтвердив і губернський прокурор, цитую: "Замок обветшал до такой степени... настолько нет возможности содержать их (арестантов-прим. автора) по роду преступлений и по возрасту, но даже одна часть женщин по совершенной сомнительности их отделения, помещаться в отделении от мужчин...".

З цього часу починається тривале, понад 20-ть років, листування про вибір міста та будівлі нової тюрми.

У 1856 році записано: "Київський тюремний замок повинен бути побудований поза фортецею". Під будівлю була обрана і височайше затверджена місцевість за колішнею Житомирською заставою. Проект тюремного замку удостоєний Височайшого схвалення у січні 1952 року.

Листування продовжувалось. 27 жовтня 1861 року губернський архітектор Іконніков - виконавець робіт по будові тюрми у рапорті написав: "Приступаючи до побудови іконостасу для церкви новобудуючогося Київського тюремного замку, маю честь покірніше просити Губернський комітет не лишати мене права вибору ім'я святого, ім'ям яким повинна бути відбудована означена церква".

Будова нового тюремного замку на 600 арештантів, розпочалася: "кам'яна, крита залізом, в три поверхи, а на четвертий підвальний... довжина 39, а ширина 7 2/3 сажені, з двома по кінцях заворотами, кругом кам'яна загорожа... і була побудована у 1863 році. На побудову затрачено 185872 карбованці 78 копійок. Нічників на цю побудову було потрібно по кількості арестанських камер-64, лазаретів-5, караульних-2, у коридорах-22, сходи-12, у чотирьох кімнатах наглядача і кухні-5, на вулиці-4 і у воріт-1.

У той же час при тюрмі обладнується столярня, переплітня та інші майстерні. У 1891 році вирішується питання про розширення будови тюрми. У 1909 році побудована ще одна нова чотирьохповерхова будівля. На території господарчого двору був розташований автогараж на чотири автомобіля, а також гуртожиток для особового складу на 100 ліжок. Ліміт наповнення на 01.07.1950 року складає 2000 чоловік. Корпус №1 в народі називався "Катеринівський", складався із чотирьох поверхів в яких знаходилось 82 загальні камери, 26 маломісних камер і 15 карцерів. Корпус №2 побудований у 1910 році і у народі називався "Сталінським", складався із чотирьох поверхів, в ньому знаходилось 28 загальних камер і 32 маломісні камери.

Лікарня побудована у 1910 році, складалась із двох поверхів і нараховувала 15 палат.

На території режимного двору знаходився одноповерховий корпус для жінок з дітьми на 11 палат (з архівних матеріалів: за період з січня 1948 р. по грудень 1950 р. у Київській тюрмі народилося 186 дітей).

Охорона тюрми складалася із 7 зовнішніх постів і 22 внутрішніх. Вимоги до особового складу були поставлені дуже жорсткі. Так, за сон на посту до наглядачів застосовувались такі міри впливу, як арешт і утримання на гауптвахті, а у деяких випадках матеріали передавалися до суду військового трибуналу.

До липня 1945 року конвоювання арештованих до судів, на слідство, доставка до тюрми проводилась у пішому порядку. У зв'язку з виходом інформації по арештованим, попередженню втеч, підвищення надійності конвоювання 25 липня 1945 року начальником тюрми капітаном Журавльовим видається наказ (без номера) про заборону видачі арештованих конвою, у якого в наявності не має автомобіля.

З кожним роком приділяється більше уваги побутовим умовам спецконтингенту, удосконалюється система охорони, вводиться внутрішній зв'язок.

На 31 жовтня 1956 року, ліміт наповнення складав 1930 місць, п'ять веж із шести переобладнано і побудовано із цегли, корпус №2 та лікарня опалювались паровим опаленням.

Охоронна сигналізація нараховувала тридцять вузлів і переобладнана під двухсторонню. Вводяться у експлуатацію внутрішні телефони і комутатори на 100 абонентів. До 14 прогулянкових дворів добудовується ще один. У підвальному приміщенні будови господарчої обслуги розміщуються: столярня та швецькі майстерні. У адміністративній будівлі вишукується можливість та добудовується кімната для розводу особового складу.

У 1965-1966 рр. ведеться будівництво цегляного паркану від вежі №4 до вежі №5. Від СІЗО №1 УОЗП відходить частина території де на теперішній час розташовано автогосподарство Управління області та шпиталю заводу ім. Артема.

З 1966 року по 1995 рік ведеться інтенсивна забудівля території та переобладнання наявних будівель. Так, у 1966 році завершується будівництво нині двохповерхового жіночого корпусу та пральні (розміщена у підвальному приміщенні).

У 1971 році завершується будівництво нині двоповерхової будівлі медико-санітарної частини.

У 1973 році побудована одноповерхова будівля КПП, де додатково розміщується канцелярія та група кадрів, у 1991 році добудовується другий поверх та додатково розміщується два кабінети МСЧ, архів групи кадрів.

У 1976 році завершується будівництво приміщення архіву СІЗО та гаражів. Ця будівля завершує спільне зімкнення загорожі території, і на сьогоднішній день її загальна площа складає 29405 кв. м. (1950 рік - 62860 кв. м.).

У 1981 році до слідчого корпусу (Столипінський) добудовується чотирьохповерхова будівля з 22-а загальними та 42-а маломісними камерами. На верху будівлі розміщується 15 дворів для прогулянки спецконтингенту. На першому поверсі розміщена лазня для санобробки підслідних.

У 1984 році на території господарчого двору завершується будівництво їдальні та клубу особового складу, а у 1985 році - спортивного залу, сауни, тренажерного залу та овочесховище цієї будівлі.

У 1986 році будується нова споруда у якій розміщується господарча обслуга та учбово-виробнича майстерня, а у 1994 році до неї добудовується приміщення харчоблоку, їдальні для засуджених господарчої обслуги.

У зв'язку з із ростом злочинності та переповнення камер, у 1995 році будується чотирьохповерхова споруда на 20 камер, яка з'єднала слідчий корпус із корпусом неповнолітніх.

В августе 1997 года запущена в експлуатацию хлебопекарня (пекаря доставили из колонии где уже работала пекарня), которая обеспечивала хлебом спецконтингент, и давала возможность отпускать хлеб по безналичному расчету ЛТП-66. Фактически отпуска хлеба не производилось по причине нехватки на собственные нужды. Содержалось в 1996-1999 г. от 2800-3000 чел.

За чотири місяці 1997 року економія коштів установи склала 20550 гривень. У вересні 1997р. здається в експлуатацію теплиця, в якій вирощується зелень для їдалень спецконтингенту та особового складу.

Проводиться подальша робота по приведенню умов тримання спецконтингенту згідно вимог Держав Ради Європи.

У 1998 році на корпусі, де утримується господарча обслуга обладнується капличка, яка по теперішній час співпрацює з Православною церквою Київського Патріархату. Цього ж року було висвячене приміщення каплиці та закріплений настоятель "Отець Павло", згідно Указу Київського Патріархату Української Православної церкви №110 від 27 грудня 2000 року: Настоятель церкви Праведного Іова Багатостраждального призначається протоієрей Павло Основенко. На теперішній час настоятель храму "Отець Павло" двічі на місяць та в релігійні свята проводить богослужіння, таїнство сповіді. Із числа засуджених сформовано церковний хор, який приймає участь при проведенні богослужіння.

Проводиться подальша робота по приведенню утримання спецконтингенту згідно вимог Ради Європи. На даний час в установі знято з вікон жалюзі, які замінено спеціальними решітками. Починаючи з 2000 року та по цей час проводяться роботи по встановленню відеоспостереження за всіма об'єктами установи. Завершуються роботи по будівництву фасадів корпусу для неповнолітніх та медичної частини. В 2004 році завершено переобладнання системи зв'язку (як оперативного так і загального), переобладнано системи КПП №1,2 згідно з вимогами діючого законодавства (встановлено металодетектор). Для проведення слідчих дій переобладнано слідчі кабінети згідно з дотриманням мір безпеки. Завершено переобладнання камер для осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі.

В період з жовтня 1897 року по серпень 1902 року були заарештовані та тримались у в'язниці члени Київського "Союзу боротьби за визволення робочого класу" на чолі з Урицьким М.С., який пізніше став відомим діячем Української Радянської Республіки. Богомолець Софія народила сина, який пізніше Президентом академії Наук УРСР.

В серпні 1902 року утримувались Марія і Ганна Ульянови (сестри Леніна), пізніше в лютому цього року був заарештований та утримався у в'язниці Д. Ульянов. Після Жовтневої революції в київській в'язниці утримувався видатний український діяч-демократ письменник Вінніченко, а за радянських часів проходили етапом до Сибіру Чорновіл В.М., Лук'яненко Л., Стус та інші українські політичні діячі.

З 18.11.1990р. по 12.05.1991р. та з 19.07.1991 по 25.08.1991 роки в установі тримався Хмара Степан Ількович, з 13.02.2001р. по 27.03.2001р. - Тимошенко Юлія Володимирівна, з 18.01.2002р. по 12.04.2002р. - Шкіль Андрій Васильович, з 12.04.2005р. по 02.08.2005р. -Колесніков Борис Вікторович.

За час існування колонії її очолювали: 1943-1945рр. — капітан держбезпеки Потнарев 1945-1963рр. - підполковник Журавльов О. 1963-1966рр. - підполковник Чепіль М.

1966-1979рр. - полковник внутрішньої служби Єременко В.В.

1979-1987рр. - полковник внутрішньої служби Мельниченко Олександр Іванович

1987-1992рр. - полковник внутрішньої служби Конорчук Петро Степанович

1992-1994рр. - полковник внутрішньої служби Босак Сергій Миколайович

1994-2000рр. - полковник внутрішньої служби Карандюк Віктор Миколайович

2000р.-2007рр.- полковник внутрішньої служби Скоробагач Іван Васильович

2007р. - Начальник СІЗО по теперішній час - полковник внутрішньої служби Балдук Олександр Григорович

09.03.2010г. Обязанности начальника СИЗО выполнял Е.С.Домбровский

Прикрепления: 2681964.jpeg(60.3 Kb) · 1715513.jpg(6.0 Kb)


 
Форум » Колонии и тюрьмы Украины » Киевская область » Киевский Следственный Изолятор № 13 (Лукьяновское СИЗО)
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск:

Меню сайта

Мини-чат
200

Форма входа

Друзья сайта
Сайт о законе и его практическом применении к людям в России, соблюдении прав человека, тюрьмах и лагерях http://ya-s-toboy.ru http://idritsa.ru/

 
Copyright MyCorp © 2019